БЛЮЗНИК, КА,
Блюзник, ка, м. Богохульникъ, кощунъ. Балт. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 76.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
БЛЮЗНИТИ, НЮ́, НИ́Ш, →← БЛЮЗНІРСЬКИЙ, А, Е.